Чи можна знімати в Німеччині комедії про Гітлера?

Минулого четверга в німецьких кінотеатрах почався показ фільму, який став скандальним ще до своєї прем’єри. Йдеться про комедію режисера Дані Леві „Мій фюрер – справді правдива правда про Адольфа Гітлера”. Публіцисти й історики, журналісти й інтелектуали – хто вже тільки не висловлювався про цю стрічку в німецькій пресі! Всі коментарі обертаються навколо одного питання: Чи можна потішатися над темою націонал-соціалізму в Німеччині й робити об’єктом гумору Адольфа Гітлера?

„Вилікуйте мене!” – кричить Гітлер в одній зі сцен кінострічки. „Вилікуйте, якщо це ще можливо!” – просить він Адольфа Ґрюнбаума, другого головного героя фільму. Історична особа розмовляє з фіктивним персонажем.

У фільмі розповідається вигадана історія з останніх тижнів 1944 року. Ще один історичний персонаж – Йозеф Геббельс – розвиває у стрічці ідею найняти для Гітлера вчителя, який би зміг підняти прив’ялий дух і імідж фюрера й відшліфувати його риторику. І все це в той час, коли війна для нацистської Німеччини вже є фактично програною, а Гітлер практично втратив свій колишній хист виступати з запальними промовами. Розповідає режисер стрічки Дані Леві:

„Адольф Гітлер справді перетворився на нікчемну істоту після замаху Штауффенберґа на нього, це точно відомо. Він був у депресивно-маніакальному стані й просто не міг керувати державою”.

Риторику Гітлеру у фільмі доводиться викладати Адольфу Ґрюнбауму. Він – викладач акторського мистецтва, єврей, який розділив долю сотень тисяч, інших, потрапивши до нацистських концтаборів. Але не його професійні якості, перш за все саме походження Ґрюнбаума мають повернути фюрера до його попередньої форми. У фільмі Геббельс розраховує на те, що тільки лють і ненависть можуть допомогти Гітлеру.

Режисер Дані Леві розповідає історію Гітлера й Ґрюнбаума за допомогою низки абсурдних сцен. Ключовими моментами фільму є зустрічі цих двох персонажів. Леві вдалося створити справді абсурдну комедію. Гітлер, якого у фільмі грає чи не найвідоміший німецький комік Гельґе Шнайдер, постає психічно неврівноваженою, морально травмованою ще з дитинства особою, яка до того ж перебуває у вкрай кепській фізичній формі. Дані Леві:

„Адольф Гітлер був нікчемною фігурою, зрештою навіть просто смішною. Так, як і весь націонал-соціалізм був нікчемним. Якщо подумати, то коли весь німецький народ кричав „Хайль, Гітлер!”, це було глибоко комічно, сумно, але й комічно. Над усім цим можна було б останніми десятиліттями сміятися, якби не жахливі діяння націонал-соціалістів. Якби не було цього нескінченного руйнування й злочинів проти людяності, які безперечно були найжахливішими з усього, що чинилося”.

Роль єврейського викладача акторського мистецтва Ґрюнбаума у фільмі „Мій фюрер – справді правдива правда про Адольфа Гітлера” виконує Ульріх Мюе, якого нещодавно було визнано найкращим європейським актором минулого року. Геббельса, Гіммлера та Єву Браун грають також дуже відомі німецькі актори. У їхній грі, як і в усій стрічці, домінують передусім гумористичні риси, на які, як зазначають кінокритики, міг наважитися тільки Дані Леві, режисер, який сам має єврейське коріння. Він пояснює:

„Звісно, я вірю в те, що німці мають краще почуття гумору, ніж їм приписують. Інакше вся моя робота як єврейського кінематографіста з єврейською кінокомедією про Гітлера була б просто марною. Взагалі, я думаю, що в нинішній час у нашому суспільстві існує потреба сміятися над такими речами, які дотепер сприймалися виключно через призму серйозності”.

Думки щодо нової стрічки Дані Леві дуже різні, іноді полярно протилежні. Велика група відомих кінокритиків і інтелектуалів уважають, що комедії про Адольфа Гітлера зніматися не повинні. Хоча є й багато думок, які зводяться до того, що Німеччина зможе остаточно вилікуватися від наслідків націонал-соціалізму лише тоді, коли німці навчаться сміятися над Гітлером.